удіяти

(вді́яти), уді́ю, уді́єш, док.

1) перех. і неперех. Бути спроможним щось зробити. || перех. Зробити, здійснити, створити що-небудь. || У сполуч. з деякими іменниками уживається в знач.: здійснити, зробити, учинити те, що виражено відповідним іменником.

2) перех. Досягти, домогтися чого-небудь. || чим, рідко з чим. Досягти, домогтися чого-небудь завдяки чомусь, за допомогою чогось. || Подіяти на кого-, що-небудь.

3) перех. і неперех. Зробити що-небудь, повестися певним чином. || з ким – чим, проти кого – чого. Вжити якихось заходів, повестися певним чином щодо кого-, чого-небудь. || кому, перев. у сполуч. зі сл. лихо, шкода і т. ін. Заподіяти кому-небудь якусь неприємність, учинити зле щодо когось.

••

Нічо́го не вді́єш — уживається на позначення безпорадності, неможливості щось змінити тощо.